Другий тиждень після Великодня називають“поминальним”, або Томиним (Фоминим) тижнем, Проводами, “гробками”, “могилками” (Поділля й Волинь),“бабським Великоднем” (Київщина та Лівобережжя),поминками (Херсонщина). Починається тиждень Провідною, Поминальною, Томиною неділею, Радуницею (Радунцем, Радовницею).
Для Проводів немає одного чітко визначеного дня – цей день кожного року призначає священик. Таким днем може бути будь-який день поминального тижня.
Здавна існує звичай в Україні провідувати на Провідному тижні своїх померлих родичів. У призначений для Проводів день уся парафія з хоругвами, хрестами, церковним хором і священиками іде на кладовище. Ставши поміж могилами, відправляють спільну панахиду, моляться за спасіння душ померлих, а потім справляють на гробках своїх близьких обід-тризну. Вітаються з ними, тричі постукавши по хресті свяченим яєчком i сказавши: „Христос воскрес!” Якщо між покійними i живими залишились якісь непорозуміння, слід попросити вибачення, а також простити їх. Вважається, що в ці дні вони нас чують, тому вибачать тим, хто завинив перед ними на цьому світі.
Згадуючи на “поминальному” тижні померлих родичів, не годиться їх називати небіжчиками, бо в ці дні вони все чують, як про них кажуть. Найкраще говорити про них “родичі”.
Тризна часто переходить у веселі забави, пісні та хороводи. Цього дня бувають ще іри і хороводи, що їх водять заміжні жінки і бабусі, звідки походить і назва свята – “бабські проводи”.
Ще у народі вірять у те, шо в ніч на Страсну п’ятницю душі померлих збираються на свій „Мертвецький Великдень” у колишніх своїх церквах, а правлять цю службу покійні священики iз цих же церков. А повертаються вони в засвіти у першу неділю після Великодня. Вона так i називається — Поминальна, або Провідна (Проводи).
Джерело: Українські традиції
