Сьогодні, 12 липня, відзначаємо свято Петра і Павла.
Апостоли Петро і Павло – найшанованіші і популярні в народі сподвижники Христа. Мученики віри вважаються покровителями рибалок, пастухів і підприємців, а молитва їм, за легендою, може вилікуватися від божевілля і лихоманки.
В цей день завершується літній піст “Петрівка”, встановлений в пам’ять цих святих, який у різні роки може тривати від 8 до 42 днів в залежності від того, коли він починається.
Апостоли Ісуса Христа вважаються найпотужнішими покровителями і традиційно займають особливе місце в пантеоні святих. Відзначимо, що свято має фіксовану дату і на відміну від багатьох інших православних урочистостей і не «плаває» по календарю. Щорічно апостолів Петра і Павла шанують 12 липня.
Одна з «червоних» дат православного календаря присвячена учням Ісуса Христа, які виявилися одними з найбільш популярних популізаторов вчення свого вчителя після його розп’яття в Єрусалимі.
Історія свята
Шанування святих апостолів Петра і Павла почалося відразу ж після їх страти. Місце їх поховання було священним для перших християн.
Свято було поширене вже в перші століття християнства. У цей день православна церква прославляє духовну твердість Петра і розум Павла. Оспівує в апостолі Петрі образ того, хто зрікся Господа, а потім покаявся. А в апостолі Павлі – образ того, хто чинив опір проповіді господній, а потім повірив.
На Русі почали святкувати День Петра і Павла після її хрещення.
Святий Петро – один із 12 апостолів Христа, був сином рибалки. При народженні його назвали Симоном, але згодом він отримав від Ісуса прізвисько Кіфа (камінь), тобто твердий у вірі, що грецькою й означає Петро. Спочатку він тричі зрадив свого вчителя, але потім спокутував свою провину, став засновником християнської церкви і першим Папою Римським.
Святий Павло, на відміну від Петра, не входив до числа 12 апостолів. Спочатку він навіть був одним із гонителів іудеїв, але згодом, зустрівши Ісуса і увірувавши в Нього, Павло почав проповідувати християнське вчення на території Малої Азії і Балканського півострова. Його проповіді входять у Новий заповіт.
Згідно з церковними канонами, святі апостоли Петро і Павло прийняли за свою віру мученицьку смерть в один день – 12 липня за григоріанським календарем. Апостола Петра розіпнули головою вниз, а апостолу Павлу відтяли голову.
Детальніше:
Отже, Симон (таке ім’я Петро отримав при народженні) народився у звичайній родині. Його батько був рибалкою, і син спочатку вирішив піти по стопах батька, тобто зайнятися рибальством. Однак все круто змінилося, коли брат Андрій не познайомив його з Ісусом. Після цього Симон прийняв хрещення. А після зішестя Святого Духа він, як і інші апостоли, відправився по світу, щоб розповісти людям про свого вчителя. Так, в 67 році Петро виступив з проповіддю в Римі, після чого був схоплений і засуджений до смерті. Згідно з рішенням так званого суду, апостола повинні були розіпнути, однак засуджений порахував, що не гідний померти так само, як Ісус, і наполіг на тому, щоб його розіп’яли головою вниз.
А ось у Павла, якого до хрещення звали Савл, все було зовсім не так. З самого початку він був далеко не святим і далеко не апостолом. Навпаки, він виступав проти християнської релігії і був гонителем її послідовників. Однак в один прекрасний день, коли Савл прямував у справах в Дамаск, до нього звернувся сам Бог.
Традиції, звичаї й обряди
У народі Свято Петра і Павла був символом настання розпалу літа і було ознакою необхідності початку підготовки до настання осені. «Петров день» називали «верхівкою літа», за яким йшла посилена підготовка до масштабного сіножаття.
В Україні обряд підготовки починався з прибирань. У селах і містах масово прибирали в будинках і дворах. Було прийнято білити будинки, вивішувати вишиті рушники та інші прикраси.
Готувалися до свята і юні дівчата. Так, молодь робила з польових квітів вінки, які вплітала туди червоні маки і влаштовували масові гуляння.
Вранці все за традицією йшли до церкви або до собору, де стояли на урочистій службі, що оспівує святих апостолів.
Традиції також включали в себе використання перших паростків нового врожаю ячменю, з якого було прийнято випікати обрядовий хліб, необхідний для освячення в храмі.
По приходу з церкви, українці пригощалися спеціальною стравою – сирними бабками. У різних регіонах вони мали свої варіанти, але формою нагадували пампушки з пшеничного борошна, сиру, яєць, масла, прикрашені варенням, або свіжими фруктами.
Сирні бабки або Мандрики, за легендою, любили самі Петро і Павло, які регулярно вживали їх в їжу під час своїх подорожей по світу і проповідування слова Божого.
Мандрики пеклися з самого раненька, а куштували їх одразу по поверненню з церкви; роздавали дітям, які відвідували цього дня всіх родичів і сусідів, пригощали пастухів. Вірили, що з’їдений на Петра мандрик рятуватиме від лихоманки протягом року.
Вважається, що після 12 липня перестають кувати зозулі. Дане явище в народі пояснювали тим, що ці птахи нібито «подавилися Мандріком». Саме зозуля, згідно з легендою, вкрала частування у святого апостола, за що була покарана Богом.
На свято люди говорили: «Зозуля мандриком вдавилася». За легендою, вона була покарана, бо начебто, мандруючи в цей день, Петро і Павло присіли під деревом перепочити, і задрімали. Тим часом непомітно підкралася зозуля, розв’язала їхню торбинку й витягла звідти мандрик. Але коли почала їсти, то одразу ж вдавилася. Отож і мовиться: «На Петра-Павла зозуля мандрикою вдавилася». Тепер після Петра зозуля мовчить. А почути кування зозулі після Петра вважалося лихим знаком.
День Петра і Павла, прикмети якого особливо цінували за старих часів, шанувався пастухами. Саме перший святий вважається покровителем представників цієї «професії». Пастухов було прийнято цінувати і пригощати саме в цей день. Селяни дарували частування людям, які пасли худобу, і разом обідали.
За християнським віруванням, Петро й Павло є також захисниками свійських тварин. Пастухи до свята зберігали незайману ділянку луки чи лісу, де залишалася особливо соковита трава. Коли на Петра корови, кози й вівці добре напасалися, то це віщувало добро, і худоба повинна була добре плодитися.
Часто пастушки, зібравши зранку мандрики та інші харчі й вигнавши скотину на пасовисько, в обід влаштовували бенкет: розкладали багаття, смажили сало, діставали огірки, часник, хліб і їли все це, закусуючи мандриками. Пастухи розповідали цікаві історії, співали пісень і бавилися в ігри. Корів у цей час доглядали батьки. Надвечір підлітки плели віночки з живих квітів і прилаштовували тваринам на роги.
Перед тим, як вертатися додому, починали трубити в дуди, виготовлені з коров’ячих рогів. Ними оповіщали селян, коли виганяли череду в поле. Юних пастухів зустрічали всім селом. Цей звичай зберігся й дотепер у багатьох селах Прикарпаття та Карпат.
Подекуди свято відзначали в спеціальних «петрівніках» – невеликих землянках, прикрашених огорожею із зелені. У таких імпровізованих «оселях» і проводили святковий обід.
У деяких українських етнічних областях була традиція, яка полягає в зборах господинь, які годували корів травами з жовтими квітами, що нібито давало їм «жовте молоко». Обряд супроводжувався тим, що жінки говорили особливі заговори, які лише частково дійшли до наших днів.
Традиційно на «Петра і Павла» дівчата ворожили на своїх обранців. Для того, щоб дізнатися про свого коханного, потрібно було зібрати 12 різних рослин. «Дари природи» клали під подушку і читали спеціальний заговір. Зокрема, потрібно було сказати: “Дванадцять трав з різних полів, дванадцять юнаків! Хто суджений-ряджений, мені покажися і на мене подивися”. Переконання селянок були такими, що вони думали, що саме в цю ніч вони зможуть побачити свого майбутнього чоловіка.
Також дівчата в свято Петра і Павла “завивали берізку”. Для цього на молодій березі вибирали три гілки, сплітали їх в косу, і загадували бажання, повторюючи при цьому: “В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!”. Укутували гілочки зазвичай червоною стрічкою і міцною травою. Через три дні дівчата знову приходили до берези і дивилися – якщо коса не зів’яла і не розпустилася – то бажання обов’язково збудеться. Березову косу після ворожіння обов’язково розпускали.
Для збереження краси було прийнято вмиватися з трьох джерел, щедро пригощати нужденних і зустрічати світанок «на ногах».
Існував звичай відзначати і 13 липня, яке називали «на пів Петра» або на «на пів Павла». Свято проходило зі смаженими півнями на столі і свіжим борщем, розлитим в три чашки.
Дата православного календаря також привертала родичів божевільних і гарячкових, які за легендою, могли зцілиться саме в цей день.
Також Святому Петру молилися моряки, а Павлу – перші українські підприємці.
Що обов’язково треба зробити в цей день
Піти в храм на службу, перед цим вмиваючись з трьох джерел (це гарантувало захист Петра протягом року). Також в цей день наші пращури намагалися сповідатися і причаститися, завершивши, таким чином, Петрів піст. Тобто, очистити не лише тіло, а й душу.
Приготувати рибу. Жінки вірили, що риба на святковому столі – це гарантія миру і щастя в домі.
Також в цей день в Україні готували перший «молодий борщ», в якому всі інгредієнти були нового врожаю – і буряк, і капуста, і помідори. І неодмінно борщ повинен бути з молодим півником. Дана традиція гарантувала забезпечене життя протягом року.
І, звичайно, мами пекли своїм діткам «Мандрики» – булочки або пончики з сиром і фруктами. Вважалося, що на Петра і Павла «зозуля Мандріком вдавилася» і перестає кувати.
Покататися на гойдалках. Якщо в цей момент засміятися, то неодмінно щасливим будеш. А якщо заплачеш, життя скоротиш.
Обов’язково треба йти в гості. Робиться це для того, щоб в суєті не забути про рідних і друзів.
Чого не можна робити у цей день:
- Вважається, що апостоли Петро і Павло протегують рибалкам, але купатися в цей день не рекомендується. Хоча жінки намагаються приготувати страви з риби, щоб в їхній родині панувала атмосфера миру і любові. У цей день рибалки традиційно молилися святим, освячували воду і вмивалися джерельною водою.
- На свято Петра і Павла господаркам не рекомендується займатися домашніми справами: прасування, прання і прибирання будинку краще перенести на інший день. Краще на Петра і Павла влаштувати святковий сімейний обід. Але краще не затівати застілля з надмірним споживанням алкогольних напоїв, адже потрібно проявити повагу до релігійного свята.
- Впродовж усього дня Петра і Павла не слід лаятися, мислити про погане або бажати щось погане довкіллю. Вранці на Петра і Павла слід відправитися на службу і помолитися.
- Згідно з народними повір’ями, на день Петра і Павла не можна давати або брати щось у борг.
- Вважається, що на свято Петра і Павла не можна ходити до лісу, бо всі звірі в цей час стають дуже агресивними і можуть напасти.
- На день Петра і Павла не можна їсти овочі та фрукти нового врожаю. Згідно з однією з народних прикмет, це може призвести до поганого врожаю в майбутньому році.
- За православною традицією 12 липня не можна їсти свіжі ягоди і фрукти, так як це нібито накличе біду і може залишити на все життя на самоті. Якщо, по необережності з’їв зібрану ягоду, то частування варто віднести до храму і пригостити нужденних.
- Не можна на свято Петра і Павла поратися на городі або у саду. Вважалося, що в святий день земля набирала силу і її не можна було турбувати. Працювати не забороняється, але все ж сьогодні варто замінити важку фізичну працю дбанням про духовне.
- Подружжю настійно рекомендується утриматися від інтимної близькості.
- На Петра і Павла православна церква таїнство вінчання не проводить. Адже так як молодята можуть накликати на себе нещастя.
Прикмети й забобони
12 липня вважається одним з найважливіших днів у православному календарі та багатим на різні прикмети. Свято є особливим днем, коли можна було дізнатися багато про своє і спільне майбутнє. Життя близьких можна було не тільки врятувати молитвою святим, але і значно поліпшити особистий добробут і отримати підказку на майбутнє.
Серед основних прикмет на «Петра і Павла» варто відзначити:
- свято на середу випало – рік хорошим буде;
- один дощ на Петра – хороший урожай, два – відмінний, три – багатий;
- якщо на Петра спека, то на Різдво – мороз;
- Петрів день холодний – рік голодний;
- хто не спить на Петра, той весь рік гуляє до ранку;
- Як йде на Петра і Павла дощ, буде гнити картопля.
- Якщо зозуля не кує за тиждень до Петрова дня – зима буде ранньою, а якщо тиждень після дня Петра і Павла – зима буде пізньою.
- Дощ на Петра і Павла – вродить жито.
- Якщо хліба вродили, то ні Петро, ні Павло врожай не віднімуть.
- На Петров день – колос, на Ільїн – колоб.
- Петро і Павло день збавив, тому що день уже йшов на спад.
- Петро і Павло спеку добавили, тому що починалися найспекотніші дні.
- На Петра завжди тепло.
