Днями в столиці пройшов чемпіонат із поплавкової риболовлі для людей з обмеженими фізичними можливостями. Команда Волині у складі трьох нововолинців наполегливо боролася за нагороди змагань на приватній столичній водоймі “Корольок”. У результаті двоє спортсменів привезли додому медалі за перше і друге місця, інформують журналісти СТН.
Невеличке озеро на Київщині «Корольок». Уже кілька років поспіль власник водойми на два дні зачиняє територію для посторонніх відвідувачів і зустрічає дорогих гостей – учасників чемпіонату із поплавкової риболовлі для людей з обмеженими фізичними можливостями.
Два дні змагань, рибалки методом жеребкування обирають місця, де закидатимуть вудки. Упродовж трьох годин рибина за рибиною підраховують кожен свою здобич. По тому – контрольне зважування. Учасники змагань міряються уловом. Нововолинець Костянтин Карпінський за два дні упіймав понад 12 кілограмів риби. Він срібний призер серед інвалідів опорно-рухового апарату. Нашій знімальній групі розповідає секрет успіху: каже, передовсім важить вдача.
Серед тридцяти дев”яти учасників з усієї України в категорії ампутантів золото завоював наш Олександр Курило!(вага улову 4845гр.).Олександр розповідає – порибалити любить змалку. Раніше їздив за уловом, хотілося піймати якнайбільше, тепер же – заради задоволення і відпочинку. Бо увесь смак, каже, в процесі риболовлі. Саме тому надто не терпить браконьєрів і не розділяє їхньої пристрасті до погоні за здобиччю.
Тут у кожного учасника своя історія та причина інвалідності. .Олександр Курило ногу втратив років із десять тому, працюючи на десятій нововолинській копальні. Але всі раз на рік збираються, щоб показати, що за будь-яких обставин головне – не втрачати віри, і дякувати за кожен день, який вготувала для них доля.
Люди із обмеженими фізичними можливостями – їх називають так. Проте часто відчуваючи оті обмеження у побуті, повсякденному житті, яке не надто пристосоване до їхніх особливостей, мають більше бажання жити і перемагати, аніж ті, хто далекий від таких труднощів. Грамоти, медалі, цінні подарунки – усі нагороди, з якими повернулися додому для них не такі важливі, як емоції. Спортсмени вдячні організаторам поїздки, відділу молоді й спорту міськвиконкому, за те, що мали можливість ще раз пережиті миті азарту або й просто приємного спілкування біля казана із юшкою. І кажуть, були б раді частіше проходити таку-от терапію риболовлею: зустрічатися, розмовляти і мірятися вдачею тут, удома. Якби такі змагання запровадили на Волині, для спортсменів-інвалідів це можливість вдовольнити спортивний інтерес і хоча б на день забути про свої повсякденні проблеми.
