Для українців вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне і святе. Вишивка – як символ, який зберігає коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код. У цьому переконані усі, хто сьогодні, у День вишиванки, брався в українську національну одежу.
Щойно переступаєш поріг навчального закладу – привітно й барвисто гостей зустрічають вишивані образи козаків та козачок, на іншій стіні – вишитий хрестиком український Гімн. У національному одязі сьогодні до школи прийшли усі: учні, учителі, і навіть чергові на посту вітають відвідувачів теж у вишиванках.
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до цього ремесла. У деяких областях його любили навіть чоловіки. Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. Про історію національного одягу українців розповідає бібліотекар другої школи Галина Гуга. До Дня вишиванки навіть підготувала тематичну виставку літератури.
Та найбільше радості День вишиванки, звісно, приносить дітям. Сучасній молоді полюбилося барвисте вишиване вбрання, охоче носять його у різноманітні державні й релігійні свята. На українську вишиванку нині мода в усьому світі.
Два роки тому у загальноосвітній школі №2 створили шевченківський зал, який вирішили прикрасити вишивками у різних техніках. До збору долучилися усі учні, а також батьки й учителі. А сьогодні, у День вишиванки, у кожному класі ще й облаштували невеличкі експозиції вишитих рушників.
Традиція відзначати це свято зародилася ще в 2006 році. Воно не має державного статусу, але тим не менше, з кожним роком набуває все більшої популярності. І як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
