Сьогодні – День Петра і Павла

0
58

Сьогодні, 12 липня українці вшановують двох апостолів — Петра і Павла, але в народі це свято називають скорочено “Петра”. Як це часто буває із українськими святами, воно поєднує у собі частинки християнської та дохристиянської історії нашого народу.

З одного боку 12 липня — це середина літа, а це означає початок жнив та підготовку до осені. Вважалось, що сонце в цей час наповнило все своєю енергетикою та силою, тому багато традицій були пов’язані саме зі світилом.

З іншого боку — це закінчення посту, який тривав кілька тижнів і день вшанування двох первоверховних апостолів Петра та Павла. Таке високе звання їм дісталось за проповідування християнства по усьому світу та за мученицьку смерть, яка спіткала їх за служіння Христу. За легендами — Петра розіп’яли верх ногами, а Павла позбавили голови. Оскільки вони були захисниками Христа у важкі часи — християни моляться саме до них, просячи заступництва. А також вшановують їх пам’ять у цей день.

РЕЛІГІЙНІ КОРЕНІ:

Православна церква дала святим Петрові і Павлу звання первоверховних. Щира та сильна віра в Бога привела рибалку із Вифсаїду та вихідця з Тарсу до християнства. Петро, чиє ім’я із давньогрецької означає “скеля”, справді був незламним у своїх переконаннях. Учень Христа бачив його Преображення, першим під час шляху Ісуса на Голгофу визнав, що той є Божим Сином, а під час арешту Спасителя насмілився вихопити меч і відсікти вухо одному зі служників первосвященика. Але тричі, коли люди запитували, із ким він прийшов до будинку патріарха, Петро відрікався і не хотів визнавати, що із Христом. Однак гріх цей апостолові пробачили, а згодом він очолив першохристиянську громаду.

Віру Ісусову світом поширював і Павло, який до зустрічі зі Спасителем гонив християн. Його слово чули іудеї та язичники, раби та вільні, які населяли Палестину, Малу Азію, Середземноморські острови.

До Господа двоє проповідників відійшли в один день: Петра розіп’яли верх ногами, а Павлові відтяли голову. Таку кару вони понесли за те, що ревно служили Всевишньому. Тому, мабуть, люди з особливою повагою вшановують Христових учнів. Не лише моляться до них, просячи заступництва. У багатьох селах досі до цього свята білять хати, оздоблюють рушниками стіни, прибирають на подвір’ях, а на саме 12 липня чатують сонце, видивляються у снах коханого та заплітають коси берізкам.

ТРАДИЦІЇ НА ПЕТРА І ПАВЛА:

З давніх часів, було прийнято заздалегідь готуватись до свята: білити хати, прибирати, прикрашати оселю рушниками та наводити лад. А вже 12 липня, звісно ж, у першу чергу відправлятись на службу у церкву. На церковну службу йшли з квітами і віночками.

Повернувшись, частувались традиційними пампушками із сиром, які називали “мандриками”, адже апостоли були мандрівниками і завжди знаходились у дорозі, проповідуючи християнство. Також обов’язковою їжею були коржики з пшеничного тіста – так звані мандрили.

Зазвичай Петрів день віруючі проводять в колі рідних і близьких. На святковий стіл подаються рибні страви на честь святих Петра і Павла. Ще в цей день хресні повинні обов’язково відвідати своїх хрещеників і хрещениць, пригостити їх пирогами, а кумів запросити на вечерю в гості.

Прийнято вважати, що в цей день необхідно вмиватися з трьох струмків, зустрічати схід і щедро пригощати бідних.

Зокрема, молодь ходила зранку на 12 липня зустрічати сонце — ця традиція існувала ще з дохристиянських часів. Вважалось, що як вони будуть гучно співати та веселитись, то відженуть русалок, які збирались поселитись у найближчих водоймах. Та й не спати у ніч на Петра теж вважалось гарною прикметою, яка віщує здоров’я та хорошу вдачу.

Також, існували традиції ворожіння:

Перед тим як йти зранку додому, збирали гілки берізки та заплітали в косу, закріплюючи її червоною стрічкою, загадуючи бажання. Через три дні перевіряли — якщо коса не розплелась за цей час, то задумане здійсниться.

Інше ворожіння мало вказати дівчатам на те, яким буде майбутній обранець, тож найбільш допитливі докладали зусиль, щоб зібрати 12 різних трав з 12 різних полів під подушкою, промовивши: “Дванадцять трав із різних полів, дванадцять юнаків! Хто суджений-ряджений, мені покажися і на мене подиви!”.

Пастухи мали свою традицію на Петра — аби поласувати “мандриками” вони облаштовували невеличку землянку чи огорожу, таке собі зручне місце, яке називалось у них “петрівником”, в честь свята. Ласували вони молочними виробами та вірили, що апостоли вбережуть їх та їхніх підопічних звірів від негараздів та хвороб.

Що ж до любителів попрацювати, то в поле їм також не варто було виходити. Кажуть, що саме 12 липня колосся набирає своєї сили та наповнюється, тому потривожити його було рівноцінним позбавити себе щедрого урожаю пшеничних, ячмінних, вівсяних. Проте господині, яким у цей день таки кортіло до чогось взятися, могли гуртом “заполіскувати дійниці”, тобто годувати корів травами із жовтим цвітом, мовляв, щоби таким було і молоко. Цей обряд, здебільшого, прижився на Сході країни.

ЗАБОРОНИ У ЦЕЙ ДЕНЬ:

Існувало декілька заборон, яких особливо дотримувались українці у цей день. Одною з таких була заборона проводити шлюб у цей день. Звісно ж, можна було порушити таку заборону за бажанням, але ніхто не ризикував, адже вважалось, що вінчання закоханих 12 липня не приведе ні до чого хорошого.

Аби не накликати на себе біди та невдачі, утримувались від вживання ягід та фруктів з нового урожаю — можна їсти лише минулорічні запаси. А якщо випадково скуштував щось із нового врожаю, то треба неодмінно піти в церкву і поділитись з жебраками, або віднести гостинець на могилу померлих родичів.

Працювати у цей день у полі вважалось чи не більшим гріхом, ніж працювати у найбільші свята! Оскільки українці вірили, що саме 12 липня сонце найбільше наповнює все живе своєю силою та теплом, то йти у поле та тривожити жито — означало поставити під загрозу весь свій врожай.

Також цього дня відкладалися усі домашні турботи, а також вишивання, в’язання, прання, прибирання, роботи в городі тощо. Можна робити лише ту роботу, без якої не обійтися, наприклад, приготувати їжу або помити посуд.

Не рекомендується в цей день проявляти негативні емоції, сваритися, конфліктувати, з’ясовувати стосунки, ображатися, пліткувати, дратуватися і інше. Краще попросіть вибачення і вибачте.

Ну і, звісно ж, у цей день зникали заборони, пов’язані із “Петрівським” постом, чкий тривав ще з 4 червня.

ПРИКМЕТИ НА ПЕТРА І ПАВЛА:

Якщо зозуля куватиме після 12 липня, то напророкує пізню зиму. Якщо ж вона замовкає ще за тиждень до Петра і Павла, то снігу й морозів слід чекати вже восени.
Якщо на Петра один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий.
Дощ на Петра і Павла – вродить жито.
Петрівки холодні – рік голодний.
Як на Петрів день – спека, то на Різдво – мороз.
По Петрі та й по теплі.
На Петра – вода тепла.
Петрівка минає – половини літа немає.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here