28 квітня. Пам’ятні дати цього дня

0
726

Сьогодні 70-та річниця сумнозвісної операції «Вісла» – депортації українців з їх етнічних земель у Польщі.
Операція «Вісла» розпочалася о 4 годині ранку 28 квітня 1947 року. У ній були задіяні сім дивізій Війська Польського, дивізія Корпусу внутрішньої безпеки, три окремих полки (піхотний, автомобільний і саперний). До операції були також підключені сотні співробітників міліції, служби безпеки та добровільного резерву міліції. Загальна кількість «силовиків» склала близько 20 тисяч осіб. В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу. Безпосереднє командування операцією здійснював міністр оборони Польщі маршал Міхал Ролі-Жимерський. Ще у вересні 1944 року між Українською, Білоруською та Литовською РСР з одного боку та Польським комітетом національного визволення з іншого, була укладена угода, згідно якої відбувався «обмін населенням» – етнічні поляки відправлялися до Польщі, а українці, білоруси та литовці – в СРСР. Переселення почалося у листопаді 1944. За два роки з СРСР до Польщі було переселено майже 1,1 млн чоловік (з них 823 тис. з території України); з Польщі до УРСР виїхало 482 800 українців. На жаль, це був тільки перший етап масових депортацій. Звісно, що переселення і масові репресивні акції польського уряду щодо українського населення викликали закономірну протидію національно-патріотичних сил – УПА та ОУН, що являло собою серйозну загрозу для існуючого тоталітарного режиму в Польщі. У цих умовах польська влада, продовжуючи свою антиукраїнську політику, вирішила цілком виселити українське населення з його етнічних земель і розселити по всій Польщі. Формальним приводом до початку операції «Вісла» стала загибель 28 березня 1947 року у бою із загоном УПА заступника міністра оборони Польщі генерала Кароля Сверчевського. Того ж дня на нараді політбюро Польщі було прийняте рішення про повну депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства. Вже до кінця 1947 року було переселено близько 150 тис. чоловік, посаджено в концтабір Явотно 3936 чоловік, убито 655 чоловік, арештовано 1466 членів українського національного підпілля. Одночасно разом із польською «Віслою» до осені 1947 року у Чехословаччині проходила «Акція Б» – перехоплення чехословацькими збройними силами і службою безпеки загонів УПА, які намагалися прорватися з Польщі до американської зони окупації в Австрії. На початку осені 1947 року Роман Шухевич розпустив структури УПА та ОУН у Польщі. Проте, це було ще не все. У 1951 році на Львівщині в районі Белза було скориговано польсько-радянський кордон, і полякам міста довелося переселятися до Польщі, а сам Белз заселено українцями. Лише 3 серпня 1990 року парламент Польщі засудив насильницьке переселення українців. А у 2007 році президентами Польщі і України операція «Вісла» була засуджена як така, що відбулась з порушенням прав людини.

Разом з тим, сьогодні Всесвітній день охорони праці, який відзначається Міжнародною організацією праці з 2003 року з ініціативи Міжнародної конфедерації вільних профспілок. В Україні День охорони праці відзначається, згідно з Указом Президента від 18 серпня 2006, щороку в цей день.

Події дня:
Три роки тому, 28 квітня 2014 року, в Донецьку відбувся перший і єдиний проукраїнський мітинг «За єдину Україну», який завершився грандіозним кривавим побоїщем. Двотисячний мітинг розпочався в другій половині дня під цілком мирними гаслами: «Слава Донбасу, шахтарям – слава», «Донбас – це Україна», «Схід і Захід разом» тощо. Люди співали гімн України, «Червону Руту». Коли учасники зібрання і мирної ходи вже почали розходитися, то піддалися нападові з боку агресивно налаштованих молодиків у камуфляжі, з битами і арматурою в руках. Як виявилося, у багатьох із них була не тільки холодна, але й вогнепальна зброя. Тітушки час від часу вигукували проросійські гасла й діяли точнісінько в традиціях гітлерівських погромників-нацистів часів «Кришталевої ночі», або «Пивного путчу» – швидко і гранично жорстоко. Поранених наздоганяли й калічили по дворах. В результаті 13 проукраїнських демонстрантів отримали поранення різного ступеню важкості, чимало побитих людей навіть не зверталися за медичною допомогою. Міліція, а її було того вечора чимало, майже не втручалася в події, залишаючись відстороненим спостерігачем кривавого дійства й жодним чином не запобігала насиллю. Невдовзі майже вся вона віддано служитиме так званій ДНР, що показала того дня своє кримінальне нутро.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here