Вночі з 6 на 7 липня українці традиційно святкують Івана Купала — літнє сонцестояння, зеніт розквіту всього живого.
Що традиційно роблять на Купала?
Розпалюють вогнища
Щоб очиститися, оздоровитися, оновити своє тіло, зміцнити дух і силу кохання.
Вогнище розпалюють, щойно сяде сонце. Молоді (а нині нерідко й досить доросленькі) пари, взявшись за руки, з розгону стрибають через вогонь. Перестрибнули – значить, разом довіку.
Купаються
Гуртом до озера, річки, ставка – і шубовсть! Ну, не обов’язково аж так, можна й поволеньки, небавом, відчуваючи всім тілом ласкаві обійми літепла. Цієї ночі просинаються добрі духи рідної природи, які охоче допоможуть, коли їх чемненько попросити. А ще – з водойм іде геть нечиста сила, й вода набуває магічних, цілющих якостей.
Збирають зела
Не лише води, а й рослини на Купала набувають цілющої, життєдайної сили, адже і сонце, й земля щедро діляться з ними своєю енергетикою. Лише однісінької – саме цієї — ночі у темних хащах таємничо квітує папороть. Ви бачили коли-небуть цвіт папаороті? Я – ні. А дуже шкода. Бо якщо знайти і зірвати магічну квітку, дістаєш дивовижний дар спілкуватися з тваринами, птахами, рослинами, відмикати будь-які двері, обертати на порохняву злих духів та бісівське поріддя.
Часом кажуть, що цвіт папороті – не що інше, як Іванова квітка (братки, брат-і-сестра). Може, це й не так, але відомо, що «брат-і-сестриця» є одним із символів свята, який уособлює магічну єдність вогню з водою та береже закоханих від пристріту й заздрощів.
Плетуть вінки
Не просто так, а з особливим значенням. Бо його в купальському вінку має кожна квітка. Барвінок, до прикладу, допомагає дівці знайти пару, ожина дає довголіття. Подорожник, якщо його зірвати купальської ночі, збереже в родині кохання, любов і порозуміння. Полин у вінку додає снаги та сил.
Той-таки полин, а також череду, чебрець, кропиву, ромашку, любисток, зібрані на Купала, використовують для купання, особливо малят, запарюють із них цілющий чай. Якщо купати у таких травах дівчинку, вона виросте красунею.
Ворожать
Найголовніше – пускають вінки за водою. Потоне вінок – цього року дівчині не варто готуватися до заміжжя. Коли ж віночок пливе – час чекати на сватів.
Йдучи на купальське гуляння, дівці годилось у першого-ліпшого стрічного спитати ім’я, бо так зватимуть майбутнього чоловіка.
Зірване на Купала листя подороджника клали під подушку перед сном, примовляючи: «Живеш при дорозі, бачиш малого і старого, покажи мого милого!». І наречений мав неодмінно наснитися.
У багатьох українських селах заздалегідь обирали найгарнішу дівчину, всіляко прикрашали її живоцвітом, вели на берег водойми чи до лісу, зав’язували очі й давали вибирати наосліп вінки та роздавати подругам. Котрій дістанеться свіжий та пишний віночок — буде багата, щаслива, здорова.
До речі, аби бути при здоров’ї цілий рік, слід уранці по Купальській ночі роздягтися та гарненько обмитися росою, чи принаймні бодай походити босоніж.