21 грудня сонце найменший час залишається над горизонтом у північній півкулі Землі.Триває таке явище три дні, після чого небесне світило повертає на весну, дні поступово збільшуються, і починається астрономічна зима.
«Сонце — на літо, зима — на морози» — говорили про цей день наші пращури — язичники і незважаючи на таку прикмету щиро раділи народженню нового Сонця. У його честь співали колядки — величальні пісні українських хліборобів, пов’язані з давнім культом Сонця, пекли короваї у формі кола-сонця і приносили щедрі дари: сочиво — солодку кашу з медом та родзинками, і сочевики — солодкі пиріжки з сиром і варенням — одному з головних слов’янських богів Даждьбогу (Дажбогу, Дажбог), який втілював Сонце.
Наші предки вважали, що в цей зимовий час починалося нове Коло Сварога — іншими словами новий Сонячний рік. Відповідно, цього дня святкували початок нового року, перший, зимовий, місяць якого називався Колядень. А одна з найвідоміших слов’янських колядок: «Радуйся, ой радуйся, земле, Ясен Світло народилося» — як раз вітає народження молодого Сонця і нового дня.
Будинки прикрашалися ляльками бога Велеса (слов’янського прообразу сучасного Діда Мороза) і Снігуроньки, а на вулицях катали палаючі колеса і палили багаття, щоб допомогти народитися новому зимовому Сонцю.
Раділи цій події наші предки практично півроку: від зимового сонцестояння і до свята Купала — літнього сонцевороту, який відзначався 7 липня.
Це були два улюблених народних свята, що безпосередньо були пов’язані з астрономічним циклом і календарем.
Джерело: goloskarpat.info