Лікбез: хто такі “тушки”?

2
1913

Згідно з визначенням із всезнаючої  Вікіпедії, «Ту́шка» — термін, що вживається щодо депутатів Верховної Ради України, котрі з особистої, матеріальної чи іншої зацікавленості вийшли з фракції, від якої вони балотувалися до Верховної Ради України. Термін також вживається щодо депутатів, котрі у важливих питаннях голосують за постанови на боці фракцій, до яких не входять і до яких їх виборці не обирали.

Це один із проявів політичної корупції та кризи парламентаризму в Україні, так само як і “кнопкодави”.

У широкому значенні політичний термін «тушка» застосовується до тих політиків-високопосадовців, хто з кон’юнктурних міркувань змінив свої політичні погляди та (або) силу, яка забезпечила йому місце у парламенті або іншу високу посаду. Широке розуміння «тушки» охоплює не лише депутатів-опозиціонерів, що голосують у Верховній Раді України за провладні законопроекти. Термін допускає можливість як виключення, так і добровільного виходу з політичної партії (блоку) політика, втрату ним статусу «тушки», а також «міграцію» політиків від однієї партії до іншої в межах одного виборчого блоку.

Прообразами тушок можна вважати депутатів Ігоря Рибакова (обирався від БЮТ) та Юрія Бута (обирався від НУНС), які 6 червня 2008 року написали заяви про вихід із парламентської коаліції, що на той час об’єднувала БЮТ і НУНС. Через це в коаліції залишилося менше 226 парламентаріїв, що призвело до її розпаду.

Коли у 2010 році після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах знов постало питання про формування парламентської коаліції, Партії регіонів необхідно було знайти спільну мову із НУНС або БЮТ, оскільки наявний на той час формат «ПР + Блок Литвина + Комуністи» не давав мінімально необхідної для утворення коаліції кількості народних депутатів. Утім, перемовини зайшли у глухий кут. Тоді були ухвалені зміни до Регламенту Верховної Ради України, якими було дозволено приєднуватися до коаліції не лише фракціям, але й окремим депутатам. Законодавчі зміни забезпечили формування коаліції за рахунок переходу на бік владної команди кількох депутатів з НУНС та БЮТ.

11 березня 2010 року було оголошене повідомлення про сформування Коаліції депутатських фракцій «Стабільність і реформи» у Верховній Раді України шостого скликання[5], а також вирішені питання про відставку Юлії Тимошенко з посади Прем’єр-міністра та призначення на посаду Миколи Азарова. Засоби масової інформації з легкої руки опозиціонерів «охрестили» нове парламентське утворення «Коаліцією тушок». З цієї події термін «тушка» починає активно вживатися як журналістами, так і політиками.

Конституційний Суд визнав такими, що відповідають Конституції ті зміни до Регламенту Верховної Ради, що дозволили сформувати «коаліцію тушок», 1 жовтня 2010 року взагалі скасував Конституційну реформу 2004 року, яка передбачала необхідність утворення коаліції депутатських фракцій. Це спричинило «другу хвилю» виходу депутатів із опозиційних фракцій.

На початку 2012 року керівник громадського руху «Громадянський опір» Олександра Кужель оприлюднила список депутатів-тушок, які «зрадили своїх виборців». Втім, за ознаками вона підпадає під визначення «тушка», адже сама багато разів змінювала політичні сили, що забезпечували її кар’єрне політичне зростання (підтримувала Леоніда Кучму під час роботи у Верховній Раді у 1994–1998 роках, у списках партії «Трудова України» провладного блоку «За єдину Україну!» брала участь у парламентських виборах 2002 року, тоді ж підтримувала команду прем’єра Віктора Януковича, будучи членом команди Сергія Тігіпка, від якого пішла у листопаді 2011 року, змінивши свої погляди на прихильність до Юлії Тимошенко.

3 липня 2012 року парламент ухвалив Закон «Про засади державної мовної політики» (на основі проекту № 9073), який здійняв чергову хвилю звинувачень у належності тих або інших депутатів до категорії «тушок».

Термін «тушка» за смислом пов’язаний із анекдотом часів СРСР про старого єврея та його папугу:« Старий єврей емігрує з СРСР і вивозить з собою папугу. Його перевіряють на митниці:
— З папугою не можна!
— Але це мій улюблений домашній вихованець, майже член сім’ї…
— Птахів дозволено вивозити тільки тушкою або опудалом. Доведеться залишити.
Папуга почув це і як закричить:
— Не треба мене залишати! Хоч опудалом, хоч тушкою, тільки б виїхати з цієї країни! »

Список “тушок” VII скликання Верховної Ради України:

1 Олександр Табалов 11 грудня 2012

2 Андрій Табалов 11 грудня 201

3 Олег Канівець 4 квітня 2013

 4 Віталій Немілостівий 4  квітня 2013

 5 Роман Стаднійчук 4 квітня 2013

 6 Ігор Скосар 4 квітня 2013

7 Володимир Купчак 6 червня 2013

8 В’ячеслав Кутовий 6 червня 2013

Останнім часом слово “тушка” стало мегапопулярним, від нього аж рябить на просторах інтернету і друкованих ЗМІ, воно не сходить з уст політиків і пересічних українців.

“Тушками” рясніють вже не тільки ряди депутатів Верховної Ради, а й місцевих рад. Ті, кого ми обирали, безсоромно зрадили інтереси виборців, але продовжують “рішати”, як нам жити далі.

А й справді – як нам жити далі? До кого йти по допомогу, кому вірити? Може, до папуги?

2 КОМЕНТАРІ

  1. в нас тушок аж кишить, скачуть один поперед одним з партії в партію, не стида ні совісті, от кого ми вибрали. і правильно назвали тушкою – це щось без мозгів, готове за гроші матір продати, не те що народ свій.

  2. В Нововолинську тушки це фракція БЮТ у міській раді!
    Це люди які зрадила виборця, використовуючи імідж лідера прийшли до влади!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here