Напередодні прем’єри трагікомедії «За десять відсотків» у Луцьку відбулась Прес-конференція з відомим українським письменником-сатириком Олегом Чорногузом.
Олег Чорногуз – автор першого українського сатиричного роману «Аристократ» із Вапнярки», лауреат багатьох літературних премій, його твори перекладені 22 мовами. Митцеві доводилось навчатися у Чернівецькому військовому училищі, Київському університеті імені Шевченка, пропрацювати понад 20 років у журналі «Перець» – від фейлетоніста до головного редактора.
Під час прес-коференції письменник говорив не лише про свої твори, але й про захист української мови та письменників у політиці.
Олег Чорногуз розповів, що майже щороку видає романи, проте вперше відвідає прем’єру за власним твором. Трагікомедію за п’єсою «За десять відсотків, або Брат Васі» лучани змогли побачити у виконанні театру-студії «Гармидер».
Найкращою рецензією у житті письменник вважає фігурки 12 героїв своїх романів «Аристократ» із Вапнярки» та «Претенденти на папаху», які виліпили у Ялті з теракоти.
«Потрібно, щоб образ літературного героя добре запам’ятовувався читачеві. Я ліпив образи, і кожен письменник повинен ліпити образи. Згадайте, є ціла галерея незабутніх гоголівських героїв», – зазначив письменник.
Про суржик та рабський дух
Щодо ситуації з українською мовою на телебаченні, автор навів приклад з життя: «Одного разу мені зателефонував знайомий та попросив, щоб моя онучка, яка говорить гарною українською мовою, прочитала на телебаченні вірш. Виявилось, що телевізійники не змогли знайти дівчинку, яка прочитала б поезію без російського акценту, а це був Перший національний телеканал».
На його думку, потрібно українізувати російськомовних ведучих та подолати рабський дух, який змушує українців переходити на чужу мову у спілкуванні.
«Колишній спікер з перших двох слів по-рабськи переходить на мову Шустера та Кисельова. Але ж потрібно українізувати того ж Шустера, який володіє англійською та італійською, але зневажає українську. Можновладці повинні бути зразком, але сам Президент, який є гарантом конституції, виїжджаючи за межі Києва виступає «регіональною» мовою», – розповів Олег Чорногуз.
Письменник розповів, що коли навчався «на генерала», писав інтернаціонально, а згодом Василь Юхимович пояснив йому, що він не Аістов, а Чорногуз, після чого митець почав вдосконалювати мову.
«Коли я писав листа мамі, я свідомо переходив на суржик, щоб знизитись до її рівня. А сьогодні мені кажуть: Ви – перший в українській літературі, хто пише гумор не суржиком, перший творите гумор, як французи та англійці. Потрібно підняти тітку Одарку чи тітку Параску до належного рівня, а не уподібнюватися до них, думаючи, що будемо ближче до народу», – вважає сатирик.
Про письменників-політиків та посмішку, що об’єднує нації
Верховну раду письменник назвав аморальним явищем. Він вважає, що письменникам варто йти в політику, але це проблематично через брак коштів: «Під час першого скликання Верховної ради моральних авторитетів обирав народ, а сьогодні обирають грошові мішки. Попередні скликання перетворили кандидатів у депутати на святих Миколаїв, які роздають подарунки виборцям. Що може подарувати письменник? Я можу подарувати лише книги, які, на жаль, сьогодні нікому не потрібні»
Сатирик зазначив, що не підтримує крайнощі, які межують з провокацією, та радикалізм. На його думку, потрібно завойовувати прихильність, а не відштовхувати, потрібно об’єднувати.
«Джузеппе Гарібальді, будучи моряком, приїхав до Одеси та запитав одеситів: що вас усіх об’єднує – росіян, євреїв та інші нації? Йому відповіли: посмішка. Цій людині у 1848 році практично вдалося об’єднати роздроблену Італію. Ми тільки чекаємо свого Гарібальді», – розповів митець.
Після прес-конференції присутні мали можливість придбати книги Олега Чорногуза, кошти від продажу яких підуть на лікування журналіста Ігоря Чуба, у якого виявили пухлину мозку. Таким чином автор прагне допомогти колезі.
Побажання лучанам письменник поєднав з назвами своїх творів: «Ось мій роман «Примхи долі» – бажаю, щоб доля посміхнулася лучанам. У мене є книга «Діти колонії», тому побажаю, щоб ви ніколи не стали дітьми колонії, а були господарями на своїй землі. По-третє, «Трикутник» – книга про емігрантів, і я не хотів би, щоб українці залишали Україну і поневірялися в трикутнику між Венесуелою, США та батьківщиною. Хотілося б, щоб вони були господарями на власній землі і принципово відстоювали свої позиції».
За матеріалами: Волинські новини, news.volyninfo.com
